Difference between revisions of "Верховино"
Line 4: | Line 4: | ||
</credits> | </credits> | ||
<spiv> | <spiv> | ||
; Am | ;Am E | ||
:Верховино, світку ти наш, | :Верховино, світку ти наш, | ||
; Am | ; Am | ||
:Гей як у тебе тут мило! | :Гей як у тебе тут мило! | ||
; | ; E | ||
:Мов ігри вод, плине тут час | :Мов ігри вод, плине тут час | ||
; | ; Am | ||
:Свобідно, шумно, весело. | :Свобідно, шумно, весело. | ||
;;Am | ;;Am | ||
::Ой нема то краю краю | ::Ой нема то краю краю | ||
;; | ;; Am | ||
::Над ту Верховину. | ::Над ту Верховину. | ||
;; Am | ;;Am | ||
::Там би мені погуляти | ::Там би мені погуляти | ||
;;E Am | ;;E Am | ||
Line 22: | Line 22: | ||
;;Dm | ;;Dm | ||
::Ой нема то краю краю | ::Ой нема то краю краю | ||
;; | ;; Am | ||
::Над ту Верховину. | ::Над ту Верховину. | ||
;; Am | ;;Am | ||
::Там би мені погуляти | ::Там би мені погуляти | ||
;;E Am | ;;E Am |
Revision as of 07:40, 7 August 2020
Виконання
Історія
Most sources say that the melody is a folk melody, and that Устиянович just wrote the lyrics:
При Ватрі disagrees, saying Устиянович wrote both the verses and the music.
The most comprehensive explanation I've found:
Із цього перекладу друкувалися лише дві пісні оригінальпа, «Верховино, світку ти наш.1..» (під. назвою «Верховинець»), якою М. Устиянович замінив у пєсі Коженьовського «співанку» «Червоний плащ...», і перекладна «Гей, браття опришки! Долийт'е горівки...» (під назвою «Ліспь опришків»). Обидві стали улюбленими народними піспями і найбільше з-гіоміж творів поста спричинилися до його популярності. До першої народ додав жартівливі приспівки-коломийки. Мелодію цієїпісні почув, будучи в Карпатах, М. Лисепко і здійснив майстерну її обробку.
Опришківський рух у часі перекладацького іптеросу М. Устияновича до «Карпатських горців» ще був живий і досить активний. На Буковині, зокрема, в 1848 році діяв прославлений Довбушів.
...
Із пісень «Верховино, світку ти наш...» та браття опришки!..» (друга хай і перекладна, але мідно увійшла в українську культурпо-громадську свідомість) опришківство постає як відчайдушне безтурботне товариство, якому аби інші депь, завтра якось буде. З окремих деталей першої, авторської пісні видно загалом благородні цілі того товариства («Не вабить пас баронів лесть; коби лиш... у людей честь»), зрозуміло, чому воно забралося в гірську глухомань («Там пап пе клав ланцюгом меж, ворог не станув стопою»)
Lyrics:
Source: МИКОЛА УСТИЯНОВИЧ Поезії - Київ "Радянський письменник" 1987