Верховино

From WikiSpiv
Revision as of 20:44, 5 July 2020 by Dcentore (talk | contribs)
Jump to: navigation, search
Слова: Микола Устиянович
Музика: народна
Верховино, світку ти наш,
Верховино, світку ти наш,
Гей як у тебе тут мило!
Гей як у тебе тут мило!
Мов ігри вод, плине тут час
Мов ігри вод, плине тут час
Свобідно, шумно, весело.
Свобідно, шумно, весело.
Ой нема то краю краю
Ой нема то краю краю
Над ту Верховину.
Над ту Верховину.
Там би мені погуляти
Там би мені погуляти
Хоч одну годину (2)
Хоч одну годину (2)
 
З верха на верх, а з бору в бір,
З легкою в серці думкою.
В чересі кріс, в руках топір,
Буяє легінь тобою...
Черемоше, Черемоше,
Чиста твоя вода.
Дівчинонько з Верховини,
Гарна твоя врода (2)

Виконання

Історія

Most sources say that the melody is a folk melody, and that Устиянович just wrote the lyrics:

При Ватрі disagrees, saying Устиянович wrote both the verses and the music.


The most comprehensive explanation I've found:

Із цього перекладу друкувалися лише дві пісні оригінальпа, «Верховино, світку ти наш.1..» (під. назвою «Верховинець»), якою М. Устиянович замінив у пєсі Коженьовського «співанку» «Червоний плащ...», і перекладна «Гей, браття опришки! Долийт'е горівки...» (під назвою «Ліспь опришків»). Обидві стали улюбленими народними піспями і найбільше з-гіоміж творів поста спричинилися до його популярності. До першої народ додав жартівливі приспівки-коломийки. Мелодію цієїпісні почув, будучи в Карпатах, М. Лисепко і здійснив майстерну її обробку.

Опришківський рух у часі перекладацького іптеросу М. Устияновича до «Карпатських горців» ще був живий і досить активний. На Буковині, зокрема, в 1848 році діяв прославлений Довбушів.

...

Із пісень «Верховино, світку ти наш...» та браття опришки!..» (друга хай і перекладна, але мідно увійшла в українську культурпо-громадську свідомість) опришківство постає як відчайдушне безтурботне товариство, якому аби інші депь, завтра якось буде. З окремих деталей першої, авторської пісні видно загалом благородні цілі того товариства («Не вабить пас баронів лесть; коби лиш... у людей честь»), зрозуміло, чому воно забралося в гірську глухомань («Там пап пе клав ланцюгом меж, ворог не станув стопою»)

Lyrics:

Верховино, світку ти паш,
Гей, як у тебе так мило!
Як ігри вод, плине тут час,
Свобідно. шумно, весело.
 
З верха на верх, а з бору в бір
З легкою в серці думкою,
В чересі кріс, в руках топір,
Буяє легінь тобою.
 
Гей, що ми там Поділля край!
Нам полонина - Поділля,
А бори - степ, ялиця - май,
А звіра голос - весілля!
 
Не вабить нас баришів лесть;
Коби лиш порох та цівка,
У бога світ, у людей честь,
Та овець турма, сопівка.
 
Та коби пирс хребет із від
І ведмідь шибнув лісами,
Завіяв юг, заграв Бескид,
Черемош гукнув скалами,
 
То ми-то час, то ми-то піспь!
Молодче, ну же в розтвори:
Овечці сплав з кучерей пліснь
І далі, далі на гори!
 
Літом цілим - би ніч, би дедь -
Хлопці гуляють там наші;
Свобідна там вода, огень,
Довольно ліса і паші.
 
Там пан не клав лаицюгом меж,
Ворог не станув стопою;
Буйная там землі одеж,
Плекана пісней, росою.
 
Там-то бринить трембіти звук,
Щебече любо сопівка.
А як звіря завиє гук
В челюсті плюпе му цівка.

Source: [[http://shron1.chtyvo.org.ua/Ustyianovych_Mykola/Poezii_zbirka.pdf МИКОЛА УСТИЯНОВИЧ Поезії - Київ «Радянський письменник» 1987]]