Від Сяну до Дону дорога лежить
From WikiSpiv
Слова: Леонiд Первомайський
Музика: народна
Від Сяну до Дону дорога лежить,
Від Сяну до Дону дорога лежить,
Розсідланий кінь по дорозі біжить.
Розсідланий кінь по дорозі біжить.
Він зміряв півсвіту, скривавив копита,
Він зміряв півсвіту, скривавив копита,
Одначе не треба, не треба тужить.
Одначе не треба, не треба тужить.
І завихрена грива в нічного коня,
Ніхто по дорозі його не спиня.
Лиш дівчина плаче: «Козаче, козаче,
А я зостаюся на світі одна.»
І чоло козацьке, і груди в крові,
Один він лежить у досвітній імлі.
Над ним тільки зорі та місяць в дозорі,
Та душі, що будуть ще жить на землі.
Одначе не треба, не треба тужить:
На світі лишається дівчина жить.
Далека дорога, а в серці тривога
І рання сльоза, що на віях бринить.