Там, на Лемківщині

Слова і музика: Костянтин Павляк

Як часто я бачу вві сні украдені гори,

Котрі стережуть від мене прикордонні дозори,

Я там ніколи не був, й хтозна, чи потраплю коли,

Хоч ще півстоліття тому мої там батьки жили.

Там, на Лемківщині, наші місця святі,

Там, на Лемківщині, ще стоять наші хати.

Як ти, Лемківщино, живеш без нас в самоті?

Чи не зогнили, не зоржавіли хрести

На могилах діді-і-ів?

І я ночами не сплю, мов сновида який.

Я знаю - мій шлях туди не буде легкий.

Бо там, де рівняють кордони – там щастя нема,

У нас різні закони, та єднакова тюрма.

Але там, на Лемківщині, наші місця святі.

Але там, на Лемківщині, ще стоять наші хати.

Як ти, Лемківщино, живеш без нас в самоті?

Чи не зогнили, не зоржавіли хрести

На могилах дідів?

Ми по світу розкидані, неначе жиди.

Хто дав вам право вершить нашу долю, наші "старші брати"?

Сповиті гори туманом, хто ж нам їх верне?

Я знаю, десь там, понад Сяном є ті, що чекають мене...

Десь там, на Лемківщині, де стоять наші хати.

Десь там, на Лемківщині, де наші місця святі.

Як ти, Лемківщино, живеш без нас в самоті?

Чи не зогнили, не зоржавіли хрести

На могилах дідів?

Історія