Заплакали карі очі

From WikiSpiv
Jump to: navigation, search
Народна
Заплакали карі очі
В далеку задивлені путь,
Там тихим шляхом опівночі
Повстанці на Волинь ідуть. (2)
 
Нараз серед темної ночі
Враз заграв різко кулемет,
Ще пострілів кілька — і тихо,
Чути лиш вибухи гранат.
 
Аж тут серед темного бору
Виходять два хлопці малі,
І просять повстанску старшину
Прийміть у ряди нас, друзів.
 
Нам батька наїзники вбили,
Замучили матір торік,
Нас двоє у лісі лишилось,
Жертвуєм Вкраїні свій вік. (2)
 
Стріляти ми вмієм, вчив батько,
Гранати умієм кидать,
Нам воля воскресне з кайданів,
За волю не страшно вмирать.
 
Старий сотник глянув на діти,
З очей покотилась сльоза,
Цілує в чоло очайдухів,
Дарує на двох нагана. (2)
 
Дівчина головку склонила,
Буйну кучеряву на грудь,
Бувайте здорові, соколи,
Щаслива вояцька вам путь. (2)

Варіянт[ ]

  • І просять повстанску старшину
  • Приносять німецьку машинку
  • Нам батька наїзники вбили,
  • Нам батька германці убили

Виконання[ ]