Заплакали карі очі
From WikiSpiv
Народна
Заплакали карі очі
В далеку задивлені путь,
Там тихим шляхом опівночі
Повстанці на Волинь ідуть. (2)
Нараз серед темної ночі
Враз заграв різко кулемет,
Ще пострілів кілька — і тихо,
Чути лиш вибухи гранат.
Аж тут серед темного бору
Виходять два хлопці малі,
І просять повстанску старшину
Прийміть у ряди нас, друзів.
Нам батька наїзники вбили,
Замучили матір торік,
Нас двоє у лісі лишилось,
Жертвуєм Вкраїні свій вік. (2)
Стріляти ми вмієм, вчив батько,
Гранати умієм кидать,
Нам воля воскресне з кайданів,
За волю не страшно вмирать.
Старий сотник глянув на діти,
З очей покотилась сльоза,
Цілує в чоло очайдухів,
Дарує на двох нагана. (2)
Дівчина головку склонила,
Буйну кучеряву на грудь,
Бувайте здорові, соколи,
Щаслива вояцька вам путь. (2)
Варіянт
- І просять повстанску старшину
- Приносять німецьку машинку
- Нам батька наїзники вбили,
- Нам батька германці убили